Книготерапія від бібліотекарів

Книга має унікальну здатність – вона лікує людські душі та тіла.

Бібліотерапія – «лікування книгою», надзвичайно актуальна в наш час, оскільки заклопотані батьки мало часу приділяють саме дитячій книзі, яка створює міцний зв’язок між дорослими та дітьми, забезпечує емоційний розвиток дитини, розвиває мову, пам’ять і уяву, сприяє підвищенню самооцінки дитини. Читаючи книги, душа наповнюється силами життя, з’являється  бажання жити і любити.

Люди з вадами здоров'я, особливо діти, гостро  переживають проблему самотності. Один з найбільш дієвих засобів – книга, правильно підібрана бібліотекарем.

Сеанс книготерапії провели бібліотекарі філії №19 Кіровоградської МЦБС для вихованців групи №12 ДНЗ №67 «Душу лікує добро і слово». Сучасними лікувальними засобами стали: веселі хтосики «Кіт будує собі хату», відеовірш «Як ловити мишей», відеозапитайка «В чорних плямах жовта спина», огляд сучасних дитячих книжок «Почитай мені, мамо», а також, 3D книжки «Казки з татом». Все це було покликано викликати в дітей щиру посмішку, розвіяти сум та покращити настрій. Стало можливим це завдяки сучасно обладнаній бібліотеці, яка виграла грант програми «Бібліоміст» та отримала найновішу техніку: комп’ютери та мультимедійне обладнання.

Лялька-мотанка – оберіг та берегиня

Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг....

"Лялька — одна з найнагальніших потреб і водночас втілення одного з найчарівніших жіночих інстинктів у дівчинці. Леліяти, плекати, прикрашати, одягати, шити, трохи картати, колисати, уявляти, ніби щось є хтось, - у цьому все майбутнє жінки" (Віктор Гюго)

Лялькам – мотанкам ніколи не малювали обличчя. За старовинним повір'ями  саме через лице в ляльку вселяється душа. А душа буває доброю чи злою. Мотанка безлика, вона не має обличчя, замість очей, рота мотали з ниток хрест - солярний знак, знак сонця, знак добробуту, що несе в собі і притягає сонячну енергію з усіх чотирьох куточків світу.

Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка – три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – зв’язок із небом... Українська лялька тим унікальна, що вона – така ж, яка була тисячі років тому!

Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена.
При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовляти. Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони його сну і здоров'я.

Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.

Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

Пропонуємо вам техніку виконання ляльки-мотанки з раритетного видання М. Грушевський «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу» (1907р., перевидання 2006 р.):

«Ляльок-хлопчиків не роблять, а все дівчат та молодиць – зрідка бабу і дитинку у сповитку. Клаптики матерії для того, щоб ро­бити ці вузлові ляльки, звуться крам, крамнинки, крамки, прибір, приборинки. До них ще й прядиво держать.

Щоб ляльку зробити, спочатку пожують хліба в роті, а з ньо­го виліплять кульку, положать її у полотнинку, зав'яжуть як вузлик ниткою, сформують голівку, а зверху придушать, щоб вийшло таке як очіпок у молодиці чи стрічка у дівки. Як висох­не, вив'язують, наче молодицю, хусткою, або, як дівці, виче­шуть кіску з прядива і, узявши за лоб, ззаду заплетуть її з кісни­ками і стрічками. У вузлик-голівку, на місці, де він зв'язаний і де буде у ляльки шия, встромлюють коротеньку паличку або ще більше обмотують її, щоб було за що зачепити сорочечку і крамки, подібні до грудей і живота. Рук немає, лише рукави й уставки приробляють і керсет одягають. Далі на поясі намоту­ють мотузку чи прядива тісно і ним прив'язують спідницю, запаску чи плахту, попередницю чи фартух».

На Чорнобиль журавлі летіли

Чорнобиль…Зараз це слово асоціюється зі смертю, скаліченим долями, з підступним ворогом  - радіацією. 28 років пройшло після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису.

Бібліотекарі філії№19 Кіровоградської МЦБС провели для учнів 7-х класів годину пам’яті «Чорнобиль – скорбота пам’яті людської», щоб пригадати імена тих, чия самопожертва і мужність в перші дні трагедії, захистили світ від страшної біди. Володимир Правик, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Віктор Кибенок, Микола Титенко, Володимир Тимура – доземно схиляємося перед героями-ліквідаторами.

Розкрити жах трагедії, масштаби радіаційного смерчу, фатальність та незворотність людських помилок та застерегти від майбутніх необачних вчинків допоміг документальний фільм «Чорнобиль – за секунду до катастрофи». Підсилили враження вірші у виконанні учнів та пісні «Молитва», «На Чорнобиль журавлі летіли», присвячені цій страшній трагедії.

Про бібліотеку на радіохвилях...

Бібліотекар філії №19 разом з читачем розповіли про нові можливості сучасної дитячої бібліотеки на обласному радіо «Скіфія-центр» – Skype-зв`язок.

 «Мої друзі та родичі мешкають в Ізраїлі та Росії, – розповідає Діана Степаненко, учениця 7 класу школи-гімназії № 31, постійна читачка бібліотеки. – Я дуже сумувала за ними, поки не відкрився Інтернет-пункт у бібліотеці-філії №19. Тепер я спілкуюся з рідними дуже часто. Skype- зв’язок – це дуже зручно і я вдячна бібліотеці та бібліотекарям за таку чудову нагоду не тільки чути, а й бачити моїх дорогих людей».

Сучасна бібліотека поєднує рідні серця, стирає кордони та робить людей  щасливіше завдяки спілкуванню з близькими. І все це тому, що бібліотека перестала бути звичайним зібранням книжок – тепер це сучасний інформаційний центр, відкритий для кожного.

 Щиро запрошуємо до бібліотеки!