Тарас
Григорович Шевченко присвятив усе своє життя служiнню рiднiй Украïні. Вiн
постає для нас насамперед поетом-борцем. За блискучим зображенням героïчного
минулого та страждань поневоленого безправного народу часом можна не помiтити
"iншого Шевченка" – тонкого лiрика, якому не чуже усе людське, у тому числі й кохання. Тарас Шевченко мав свiй iдеал жiнки, вiн кохав i був коханий. Їх було
вісім – знакових жіночих постатей у бентежному і сповненому драматизму житті
Тараса.
Його
балади, вiршi та поеми про кохання являють собою чудовi зразки лiричноï поезiï,
які бібліотекарі філії №19 представили
на персональній книжковій виставці «На перехресті
Музи й Долі». Розділи
виставки: «Втрачене кохання», «Найбільше кохання», «Нерозділене кохання» та «Останнє
кохання» проілюстровані портретами жінок, які протягом життя надихали видатного
Українця, і чиї образи часто з’являються в його творах.
Комментариев нет:
Отправить комментарий