Хоча у 1967 року
парламент Радянського Союзу визнав необґрунтованими звинувачення всіх кримських
татар, вони до самого краху комуністичного тоталітаризму так і не отримали
права повернутися на історичну батьківщину. Вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації
кримськотатарського народу, так і демонстрація солідарності в боротьбі за
відновлення їхніх прав набуває важливого українського та міжнародного значення.
Історична
довідка:
Операція радянських військ з вигнання нацистських
окупантів з території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і
завершилася в ніч на 13 травня.
А 11 травня 1944
року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс
«Про кримських татар». В ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського
населення, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів
«масового дезертирства» кримських татар не існує.
Депортація
кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року
і завершилася 20 травня.
Разом
вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік,
звинувачених у співпраці з німцями,
В ході червневих
депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було
виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким
чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис.
осіб на загальне спецпоселення, 6 тис. у табори управління резервів, 6 тис. до
ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200
тисяч осіб. Серед дорослих поселенців знаходилося також 2882 росіян, українців,
циган, караїмів та представників інших національностей //За матеріалами Українського інституту національної пам’яті.
Докладніше дивитися тут: https://old.uinp.gov.ua/news/metodichni-materiali-do-dnya-borotbi-za-prava-krimskotatarskogo-narodu-richnitsi-deportatsii-kr
Комментариев нет:
Отправить комментарий